11-Б клас

https://www.canva.com/design/play?create=&category=tACZCvjI6mE&referrer=logo-landing-page&utm_source=onboarding 

Онлайн програма https://online-fotoshop

20.10. 2022 р.

Посилання на урок https://meet.google.com/hhn-vqvj-gfv

27.09. 2022 р.

Посилання на урок https://meet.google.com/hhn-vqvj-gfv

Домашнє завдання активне

Завдання необхідно виконати до  30 вересня 22:00 ред.

ЗУПИНИТИ

ЗАПРОШЕННЯ

Повідомте учням

Код доступу 8384157

Попросіть учнів використати цей код,
відкривши посилання
join.naurok.ua

Урок 15. Анімація в растровому графічному редакторі.

Практична робота "Створення анімації в Photoshop"

1. Створюємо новий файл з розмірами 700 x 300 px.
2. Відкриваємо вікно Timeline (Window - Timeline (Вікно - Шкала часу)).

Вікно «Шкала часу» - «Створити анімацію кадру» (Create Frame Animation) Photoshop CC

3. Натискаємо на кнопку «Create Frame Animation» (Створити анімацію кадру).

Використовуючи інструмент Type Tool (Інструмент «Горизонтальний текст» / Кнопка «T») створюємо 3 шари з текстом («Вивчаємо», «графічний», «дизайн»).

Інструментом Move Tool (Інструмент «Переміщення» / Кнопка «V») розміщуємо текст як на зображенні нижче.

В меню Timeline обираємо вказівку Set Timeline Frame Rate ..., а у вікні, що відкриється слід встановити кількість кадрів в секунду - 12.

У вікні Timeline кликаємо кнопку Convert to frame animation. Вікно прийме інший вигляд (див. малюнок справа)

У вікні Timeline (Шкала часу) вибираємо перший кадр і натискаємо на кнопку «Duplicates selected frames» (Створення копії виділених кадрів). Створюємо 4 копії виділених кадрів.

Вікно «Шкала часу» - «Створення копії виділених кадрів» (Duplicates selected frames) Photoshop CC

Створюємо копії кадрів в програмі Photoshop CC

Далі у вікні Timeline (Шкала часу) вибираємо перший кадр і в вікні Layers (Window - Layers (Вікно - Шари)) відключаємо для кадру видимість всіх шарів крім фону.

• Вибираємо у вікні Timeline (Шкала часу) другий кадр і залишаємо видимими тільки шари «Анімація» і «Фон».
• Далі вибираємо третій кадр і залишаємо в ньому видимими шари «Анімація», «це» і «фон».
• Вибираємо четвертий кадр і залишаємо в ньому видимими всі шари.
• Далі виставляємо час відображення для кожного кадру в 1 секунду.

Задамо параметр повтору нашої анімації. У меню вікна Timeline (Шкала часу), міняємо параметр повтору з «Лише один раз» на «Постійно» (зображенні нижче).

Виставляємо параметр повтору нашої анімації (Photoshop CC).

Тепер ми можемо використовувати запуск відтворення анімації.

Нам залишилося тільки зберегти нашу анімацію у форматі, який її підтримує (.gif).

Переходимо через меню File - Save for Web (Файл - Зберегти для Web / Alt + Shift + Ctrl + S) виставляємо настройки як на зображенні нижче і натискаємо «Зберегти».

Налаштування анімації в «Файл - Зберегти для Web» (File - Save for Web) Photoshop CC.

Результат виконання практичної роботи

Практична частина для тематичної атестації

Створити покадрову анімацію із даного комплекту малюнків. Результат отримати таким:

Урок 14. Створення елементів для веб-сторінок.

Завдання додому

1. Опрацювати теоретичний матеріал теми
2. Відпрацювати навички створення різних графічних елементів для веб-сторінки: кнопки, риски, маркери, буквиці тощо

Графічні елементи оформлення веб-сторінок

Тим, хто вперше починають працювати над створенням веб-сторінок, зазвичай представляється, що використання графіки тут повинне обмежуватися вставкою ілюстрацій, як в книгах. Проте не треба забувати, що веб-сторінка не книга, і її сприйняття відбувається по інших законах.

Звичайно, графічні елементи, з одного боку, річ небезпечна, оскільки графічні файли мають великі розміри і, відповідно, довго завантажуються з Інтернету. Але якщо на сторінці зовсім не використані елементи графіки, вона теж сприйматиметься неадекватно: одноманітність текстового викладу заважає читачеві сприймати матеріал, що навіть цікавить його.

Звичайно, можна багато чого досягти, використовуючи стильове оформлення сторінки за допомогою каскадних таблиць стилів. Проте є ще один спосіб “пожвавити” веб-сторінку. Він полягає у використанні невеликого числа дрібних графічних елементів як елементи оформлення. Звернете увагу на те, що ці елементи повинні бути дрібними. Це важливо по двох причинах: по-перше, вони не відволікають на себе увагу, а тільки надають веб-сторінці кращого зовнішнього вигляду, і по-друге, малі за розміром малюнки завантажуються з Мережі досить швидко.

Лінійки і буквиця

Які ж графічні елементи можливо застосовувати як таку «прикрасу»? Тут треба проявити фантазію. Якщо ви придумаєте що-небудь оригінальне, ваша веб-сторінка виглядатиме незвично, «не як інші», і запам'ятається відвідувачеві.

Традиційні варіанти застосування графіки:

• графічні роздільники
• кнопки
• маркери списків
• буквиці.

Різні графічні роздільники, зазвичай горизонтальні, вживані замість горизонтальної межі (<HR>). Хоча тег <HR> і піддається налаштуванню, графічний роздільник часто виглядає кращим.

Застосування графічних елементів оформлення - різні кнопки і маркери списків.

Можна також застосувати графічний елемент як буквицю. Взагалі-то, незабаром підтримка буквиці передбачається і в HTML, але ця буквиця виконана об'ємною, з тінню і навіть як би з віддзеркаленням світла (хоча палітра цього GIF-файлу для зменшення розміру містить всього 16 пікселів). Неважко здогадатися, яким чином вона вставлена в текст:

<IMG SRC="bukv.gif" WIDTH="52" HEIGHT="61" BORDER="0" ALIGN="LEFT" АLТ="Д"> <i>авним-давно жив-був на білому світі цар Горох. І були у нього поля горохові, і ліси горохові, і...</i>

Установка атрибуту ALIGN="left" забезпечує обтікання текстом малюнка (буквиця). Про всяк випадок як альтернативний текст дається буква “Д”, щоб користувачеві з відключеною графікою не доводилося будувати здогадки щодо першої букви.

Для завершення оформлення можна ще створити градієнтний фон . Не забувайте тільки обов'язково вказувати значення атрибуту ALT= у всіх тегах <IMG>.

І, звичайно, не нехтуйте можливістю зробити графічні елементи активними - перетворити їх на гіперпосилання або навіть в карту графічних посилань. Наявність гіперпосилання завжди проводить хороше враження.

Графічні маркери

У нас є можливість створення графічних маркерів списків. Для їх використання на веб-сторінках були створені спеціальні засоби. Дійсно, одна справа, коли маркерами списку є стандартні кружечки або квадратики, і зовсім інше - коли кожен сам має можливість створити маркер.

Маркером може бути все що завгодно - від просто кольорових і трохи опуклих кружків і квадратів до витончених мініатюрних художніх робіт. Проте пам’ятайте, що саме мініатюрних, маркери списків мають за розміром якось відповідати висоті текстового рядка. Прагніть створювати подібні зображення відразу у натуральну величину.

Якщо створювати спочатку великі малюнки, а потім просто зменшувати їх, то при зменшенні вони можуть стати невпізнанними! Якщо зникнуть другорядні деталі, якість сприйняття погіршає, але загальне враження залишиться.

Приклад коду:

<h1>Пори року

<ul style="list-style-image: url('1.gif');">

<li>Весна</li>

<li>Літо</li>

<li>Осінь</li>

<li>Зима</li>

</ul></h1>

Оформлення кнопок

Ще одне часте застосування графічних елементів - це оформлення кнопок. Взагалі кажучи, кнопка - це елемент взаємодії з користувачем, оскільки передбачається, що коли на ній натиснути, щось відбудеться.

Навчимося створювати кнопки і використовувати в них елементи графіки.

Щоб створити кнопку, досить помістити деякий текст між тегамі <BUTTON> і </BUTTON>, наприклад, от так:

<BUTTON>Це моя кнопка</BUTTON>

Правда, при натисненні на цій кнопці поки що нічого не відбудеться. Проте кнопка буде цілком повноцінною і навіть «вдавлюватиметься» при натисненні.

Між тегами <BUTTON>...</BUTTON> можна помістити не тільки текст, а все, що завгодно. Якщо ми помістимо туди тег <IMG>, то отримаємо кнопку з графічним зображенням. Можна помістити на кнопку і текст, і зображення (тільки не треба забувати про форматування - наприклад, треба вставляти теги <BR> для перенесення рядків і т. д.). Нарешті, можна помістити на кнопку взагалі будь-який блок НТМL.

Наприклад:

<HTML><HEAD>

<TITLE>KHOПKИ</TITLE>

<STYLE>TD {color: white;} </STYLE>

</HEAD> <BODY>

<BUTTON>ЦЕ - ПРОСТО КНОПКА</BUTTON><br><br>

<BUTTON><img SRC="321.png" BORDER="0" WIDTH="57" height="57" ALT=""></BUTTON><br><br>

<BUTTON>Internet Explorer<BR><IMG SRC="123.png" WIDTH="62" HEIGHT="61" BORDER="0"><BR> 4.0 </BUTTON><br><br>

<BUTTON><H1> А це - велика кнопка</Н1>

<TABLE ALIGN="center" BGCOLOR="#408080" WIDTH="200" CELLSPACING="2" CELLPADDING="2" BORDER="3">

<TR>

<TD ALIGN="center" BGCOLOR-"#400040">Вона містить</ТD>

<TD ALIGN="center">цілу таблицю</ТR> </TR> <TR>

<TD ALIGN="center">з різнокольоровими</ТD>

<TD ALIGN="center" BGCOLOR="#400040">клітинками</TD> </TR>

</TABLE>

<BR>І горизонтальну пряму<HR WIDTH="150" SIZE="10" COLOR="red"> </BUTTON> </BODY></HTML>

Створена кнопка з конвертом цілком підійде для відсилання повідомлення електронної пошти

<HTML><HEAD>

<TITLE>KHOПKИ</TITLE>

<STYLE>

TD {color: white;} </STYLE>

</HEAD> <BODY>

<BUTTON>Пишіть мені<br><img SRC="конверт.png" BORDER="0" WIDTH="57" height="57" ALT=""></BUTTON>

</BODY></HTML>

Залишилося тільки додати посилання на поштову скриньку.

Підготовка малюнків в програмі Adobe Photoshop

Ррозглянемо деякі прийоми підготовки зображень в графічному редакторові Adobe Photoshop, що найчастіше зустрічаються при підготовці зображень для веб-сторінок.

Приклад 1. Створення градієнтного фону

У програмі Adobe Photoshop виберемо з меню Файл (File) пункт Новий (New). З'явиться діалогове вікно створення нового файлу. В ньому нас більше зараз цікавить завдання розміру майбутнього зображення, його ширини і висоти. У списках, що розкриваються, слід вибрати одиниці вимірювання - пікселі, оскільки нас цікавить саме екранний розмір зображення.

За умовчанням на веб-сторінках фоновий малюнок повторюється по вертикалі і горизонталі. Оскільки наш градієнтний перелив буде горизонтальним, ми можемо вказати будь-який вертикальний розмір: чим менше - тим краще. Менше буде розмір малюнка - фон швидше завантажуватиметься з Інтернету. Візьмемо, наприклад, 2 пікселі. Розмір по горизонталі повинен бути таким, щоб зайняти всю ширину екрану, інакше на веб-сторінці малюнок повториться по горизонталі, що не дуже красиво.

Рідко хто дивиться веб-сторінки в розширенні, більшому, ніж 1024х768, тому для більшості випадків розміру 1024 точки по горизонталі буде достатньо.

Отже, визначаємо ширину малюнка: 1024 і висоту: 2 піксела. Решта параметрів нам зараз не важливі. Після клацання на кнопці ОК відкриється вікно малюнка. Щоб краще бачити результати своїх дій, бажано збільшити масштаб зображення, натиснувши кілька разів комбінацію клавіш CTRL++.

Тепер треба вибрати кольори для створюваного градієнта, наприклад, зелений і ясно-зелений. Для вибору першого кольору двічі клацніть на значку Основний колір (Foreground Color) - відкриється вікно вибору кольору (Color Picker), в якому можна візуально вибрати необхідний колір. Для вибору другого (кінцевого) кольору градієнта двічі клацніть на значку Колір фону (Background Color).

Вибравши кольори, можна визначити характер градієнта. Для цього виберіть інструмент Градієнт (Linear Gradient Tool) на Панелі інструментів. Далі, утримуючи в натиснутому положенні клавішу SHIFT, проведіть лінію від лівого краю малюнка до приблизно 200-ої зліва крапки. Коли кнопка миші буде відпущена, ви побачите градієнтну заливку. Залишилося тільки зберегти малюнок, у вікні збереження вам буде запропоновано безліч форматів, з яких слід вибрати формат JPEG. Далі потрібно вибрати якість стиснення за десятибальною шкалою. В даному випадку для прийнятного результату досить вибрати значення 3 або 4.

І ще декілька зауважень з приводу першого прикладу. По-перше, вибраний нами розмір 1024 пікселі по горизонталі явно надмірний, адже намальований нами градієнтний перелив закінчується вже на 200-ому пікселі. Якщо ви використовуєте каскадні таблиці стилів (CSS) на веб-сторінці, у вас буде можливість НЕ повторювати фоновий малюнок по горизонталі. Тоді можна спокійно створити малюнок шириною 200 крапок і запам'ятати кінцевий колір градієнта (зрозуміло, не на око, а в цифровому виражені - у вікні вибору кольору відображаються значення R, G, В, тобто красного, зеленого і синього складових). А потім крім фонового малюнка визначити на веб-сторінці колір фону, співпадаючий з кінцевим кольором градієнта. Далі можна таким же способом призначити вертикальний градієнт, проте робити це слід тільки якщо використовуються каскадні таблиці стилів CSS, оскільки лише в цьому випадку можна не повторювати фоновий малюнок по вертикалі.

Можна створити багатократний градієнтний перелив, обравши на панелі параметрів інструменту Градієнтна заливка потрібний стиль, а потім знову, утримуючи в натиснутому положенні клавішу SHIFT, проведіть лінію від лівого краю малюнка до правого.

Звичайно, не забути додати до коду веб-сторінки вказівку про підключення вашого фону

<BODY background="fon.JPG">

Приклад 2. Підготовка круглої фотографії

У нас є звичайна фотографія.

На панелі інструментів виберіть інструмент простого виділення (Rectangular Marquee Tool). Натисніть і утримуйте на його значку ліву кнопку миші, поки не з'явиться невелике меню з декількох подібних значків. Ці інструменти називаються альтернативними. Виберіть з набору альтернативних інструментів інструмент круглого або овального виділення (Elliptical Marquee Tool). Віділіть на малюнку потрібну частину, а потім натисніть комбінацію клавіш SHIFT+CTRL+І або виберіть в меню Виділити (Select) пункт Inverse. При цьому на малюнку буде виділено все, окрім обведеної області. Потім в меню Правка (Edit) виберіть пункт Очистити (Clear). Не забудьте зняти виділення (Ctrl+D). Збережіть утворене зображення.

Накладання зображень

За допомогою програми Adobe Photoshop можна робити і цікавіші маніпуляції - колажування. Накладання зображень є основою для створення колажів для веб-сторінки. Роботою зі створення колажу ми займалися на попередніх уроках.

Завдання для самостійного опрацювання у Photoshop

1. Створити різнокольоровий графієнтний фон для веб-сторінки
2. Із даних фотографій створити різні фото круглої форми

Урок 13. Тонова корекція зображень. Робота з кольором.

Урок 12. Ретуш та художня обробка зображень.

Завдання для роботи вдома

1. Опрацювати навчальний матеріал теми
2. Повторно виконати (при потребі) практичні завдання цієї сторінки. Зображення підібрати на власний розсуд.
3. Переглянути навчальну презентацію до теми уроку. Відпрацювати навички роботи із фотографіями (за зразками у презентації).

Тема 2 Урок 13-14Інформатика 10 клас. Вибірковий модуль "Графічний дизайн" Тема 2. Уроки 13-14 Ретуш та художня обробка зображень. Гама-конекція- authorSTREAM Presentation

Навчальна презентація до теми уроку

Ретуш та художня обробка зображень

Поява цифрових зображень докорінно змінила уявлення про межі можливостей обробки фотографій, тобто ретуші.

Ретуш – це будь-яке втручання у вихідний варіант фотографії з метою її поліпшення та вирішення естетичних і художніх завдань. Phoroshop дає багаті можливості подібної корекції.

Поліпшення якості знімка

По-перше, ретуш – це поліпшення якості знімка в цілому.

• це збільшення контрастності
• корекція колірної гами
• корекція насиченості кольору.

Це може робитися з різними цілями. При обробці пейзажного знімка можна домагатися її максимальної відповідності вражень фотографа від побаченого. Посилення контрастності урбаністичного пейзажу дозволить домогтися його графічности, виділити і підкреслити грою світла і тіні архітектурні деталі. Кольорокорекція портрета допоможе, зокрема, зробити колір обличчя більш природним.

Видалення непотрібних деталей

По-друге, ретуш – це така робота з фотографією, яка спрямована на вдосконалення моделі. Наприклад, часто доводиться мати справу з усуненням недоліків або дефектів особи: шрамів, зморшок, веснянок. Ретуш портрета також може полягати у його художньому перетворенні: підкресленні густоти вій, блиск очей. Посилення тіней на обличчі може підкреслити або виправити овал обличчя, форму носа, поправити помилки не дуже вдалого освітлення.

У подібній обробці часто потребують і пейзажні, та інтер'єрні фотографії. Припустимо, сприйняття естетики міського храму можуть перешкоджати дроти, в цьому випадку вони прибираються ретушшю або робляться менш помітними. На вдалому в цілому сімейному або весільному знімку може заважати дефект шпалер або облицювання, або недоречна в кадрі деталь (сміття, залишена кимось серветка, пляма на одязі тощо). Подібні недоліки здебільшого легко прибираються шляхом ретуші фотографій.

Відновлення старих фотографій

Нарешті, ретуш – це ряд дій, спрямованих на відновлення старих фотографій.

Нерідко дбайливо зберігається в родині знімок і все-таки покривається подряпинами, слідами намокання. А на картках, що пережили кілька переїздів і зберігаються в неналежних умовах, можуть з'явитися зморшки, плями цвілі. Те ж стосується і фотографій, зроблених зі старих негативів. Плівка – дуже крихкий матеріал, і найменша подряпина обертається великою смужкою, безнадійно псує отриманий знімок.

Етапи та шляхи реставрації

Робота зі старими фотографіями, їх реставрація – клопітка, часто дуже довга, але дуже вдячна праця. Вона включає в себе наступні етапи:

• корекція зображення в цілому (регулювання яскравості і контрастності, кольорокорекція, підбір тону тощо);
• зарівнювання великих плям (слідів складок, подряпин, впливу вологи, цвілі). Одна велика складка посередині в цілому добре збереженого знімка може заважати його сприйняття, безнадійно псувати його. Як правило, така ретуш в Phoroshop здійснюється вручну шляхом клонування існуючих і скрупульозної відбудови зіпсованих фрагментів;
• вирівнювання дрібних плям та подряпин. Нерідко для цього використовуються інструменти розмиття або автоматичні фільтри, через які пропускається все зображення або його фрагменти (скажімо, фон або деталь гардеробу);
• ручне вдосконалення окремих деталей фотографії. Наприклад, на груповому знімку обличчя людей, що не потрапили у фокус, можуть бути досить погано розпізнаними через розмитості рисунка або засвітленості. У цьому випадку ретушер вибірково впливає на окремі фрагменти інструментом затемнення або освітлення, відновлюючи риси обличчя і робить його упізнаваним. Нерідко в цих цілях доводиться добудовувати зображення;
• виправлення геометрії кадру, корекція ракурсу, порушення перспективи. Аматорські фотографії дуже часто запам'ятовують дуже важливі події чи давно втрачені реалії, але спотворено передають дійсність. Наприклад, фотографія з невдалого ракурсу втраченого архітектурного пам'ятника може давати неправильне уявлення про його геометрію і зовнішній вигляд. У цьому випадку при ретуші можливе максимальне виправлення цих недоліків (трансформування зображення).

Ці ж проблеми часто виникають при фотографуванні зображень (фотографій, картин). Розташування апарату в неправильній площині або неможливість коректного кадру своїм наслідком можуть мати поява перспективи, відблисків від скла і т. п. Все це також по можливості може бути виправлено ретушшю. Таким чином, ретушування вирішує численні завдання втручання у вихідний файл зображення і дозволяє працювати як над змістом знімка, так і над його якістю і естетикою.

Перший висновок

• Необхідно бути добре обізнаним із інструментами для обробітку фотографій (зображень)

Гама-корекція

(матеріал із публікації: https://ru-photoshop.livejournal.com/2101035.html)

Кольоровий простір RGB описується набором параметрів, серед яких: колірна температура білої точки, primaries - координати основних кольорів - червоного, зеленого, синього, і гамма.

Згідно з Adobe Photoshop гамма - це яскравість середніх тонів (тільки не лінійна, а логарифмічна).

При цьому чим менше значення гами, тим світліше виглядає зображення. В універсальних колірних просторах використовується або темніша і контрастна гамма 2,2 (Adobe RGB (1998), sRGB, Wide Gamut RGB), або світліша - 1,8 (Apple RGB, ECI RGB).

А причому ж тут корекція? Справа в тому, що гаму робочого колірного простору можна змінити. При цьому зображення буде виглядати світліше або темніше, з'являться додатковий контраст і деталізація в тінях або, навпаки, в світлі, але «цифри», колірні значення RGB мінятися не будуть.

Аналіз фотографій з різною гамою

В даному випадку в якості базового використовується колірний простір Adobe RGB (1998). Інші параметри залишаються незмінними, змінюється тільки гамма. А з нею - і загальне враження від фотографії. З гамою 1,0 видно всі деталі навіть в глибоких тінях, зате героїня стає дуже блідою, і в світлі не вистачає контрасту, мильна піна зливається в суцільну білу пляму. З гамою 3,0 за рахунок повної втрати деталей в глибоких тінях отримуємо хороший контраст в світлі і середніх тонах. І дуже засмаглу дівчину. На мій погляд, розумним компромісом і хорошою «точкою відліку» для подальшої корекції буде гамма 1,8. Контраст на обличчі більш природний, ніж з вихідною гамою 2,2, деталі в тінях опрацьовані краще, а світла хоч і стали менш контрастними, але деталі в них все одно помітні.

Виконання вправи за інструкцією (записати у зошит порядок дій)

Гістограми допомагають відстежити, як перерозподіляється інформація (тобто загальний контраст і локальна деталізація) в межах тонового діапазону при зміні значення гами.

Кожен раз міняти налаштування робочий колірний простір - не дуже зручно. Набагато простіше заготовити про запас набір ICC-профілів на базі робочого простору. В панелі налаштувань Color Settings (в Adobe Photoshop CS3 вона знаходиться в пункті меню Edit), в розділі Working Spaces вибираємо Custom RGB в пункті RGB. Міняємо значення Gamma, присвоюємо майбутньому профілем зрозумілу назву (наприклад, «Adobe RGB - Gamma 1,8») і, повернувшись в Color Settings, вибираємо Save RGB. Adobe Photoshop збереже профіль в системну папку, і можна приступати до виготовлення наступного. Рекомендовано зробити відразу повний набір - від гами 0,75 до 3,0 з кроком в 0,2-0,3 одиниці. Після цього повернемося в настройках Color Settings до основного робочого простору.

Підбирати відповідну гамму для кожної фотографії тепер можна за допомогою функції Assign Profile (в Adobe Photoshop CS3 - в пункті меню Edit).

Для прикладу, фотографія виглядає безнадійно темною, але по гістограмі видно - деталі в ній є. Тільки велика їх частина в тінях, і, щоб витягти їх звідти, доведеться вибирати дуже низьке значення гами. І ось, теперь є простір для роботи з кривими. У нашому розпорядженні приблизно чверть тонового діапазону.

Самостійне опрацювання навчального матеріалу за інструкцією

Приклад - зйомка «проти світла», на тлі яскравого вікна.

З точки зору освітленості фотографія складається з двох частин - яскравого вікна і темних людей за столом. Людей треба суттєво освітлювати, але при цьому від жалюзі на вікні не залишиться і сліду, і персонажі як би повиснуть у повітрі. Навпаки, опрацювання деталей на тлі хотілося б поліпшити. Доведеться вирішувати дві ці завдання окремо. Робимо копію файлу (команда Duplicate в пункті меню Edit). Основному файлу присвоюємо профіль з мінімально можливим значенням гами - 0,75, а копії - з максимальним, 3,0.

Обидва файли переводимо в Lab, а потім назад в RGB, позбавляємося від «зайвих» профілів. В основному файлі з'явився хороший запас для коррекції- більше третини тонового діапазону. За допомогою кривих робимо тіні контрастніше, трохи освітлюється четверть тона і отримуємо цілком пристойних людей за столом. За рахунок повного зникнення вікна і деталей на відображеннях.

Змінивши значення гами, іноді можна врятувати безнадійну на перший погляд фотографію. Однак не забувайте - в високих світлих і особливо в глибоких тінях зазвичай ховається чимало цифрового сміття (шумів, артефактів стиснення і т. п.). Поки фотографія темна, не видно і сміття, а при кольороподілі він і зовсім пропадає. Але, домігшись хорошого опрацювання деталей в тінях, ви можете отримати також чіткий, відмінно помітний образ ще й сміття. Будьте готові, що з ним доведеться боротися.

Тонова корекція фотографій

Фотографії, зроблені за допомогою аматорського фотоапарата в умовах неправильної освітленості, найчастіше виходять або дуже темними, або занадто світлими, або неконтрастним, а часто на них просто неправильно відображаються тіні, світлі ділянки та напівтони. Всі ці недоліки можна досить якісно усунути засобами Photoshop. Таких засобів у програмі чимало.

Перш ніж приступати до тонової корекції зображення, необхідно проаналізувати його і вирішити, в чому саме полягає недолік: деякі тонові діапазони на фотографії можуть бути занадто насиченими, в той час як інші можуть бути недостатньо вираженими або зовсім відсутніми. Крім того, може бути порушений контраст між найсвітлішими та найтемнішими ділянками на знімку: ефект "сірої" фотографії.

Відкриємо знімок у програмі Photoshop. Для аналізу його тонового наповнення активізуємо палітру Histogram ("Гістограма"), вибравши відповідний пункт у меню Window (Вікно).

У правій частині гістограми відображаються світлі ділянки зображення, у лівій - темні. Якщо ви помітили, що між правою кордоном гістограми і початком стовпців є незаповнений простір, значить, на фотографії недостатньо світлих відтінків. Якщо така порожнеча присутня біля лівої межі гістограми, значить, на знімку не вистачає темних тонів. Високі стовпчики по краях гістограми і найнижчі в центрі говорять про проблеми із середнім тоновим діапазоном.

Розібравшись, в чому полягає проблема тонового наповнення знімка, можна переходити до його корекції.

Найпростіший, але в той же час найменш ефективний спосіб тонової корекції - Brightness /Contrast ("Яскравість /Контраст"). Для виклику цього вікна виконайте команду меню Image - Adjustments - Brightness /Contrast ("Зображення" - "Настройки" - "Яскравість /Контраст").

Верхній повзунок відповідає за загальну яскравість зображення: чим правіше буде його положення, тим яскравіше, а значить, світліше буде фотографія. При русі бігунка вліво знімок буде ставати темнішим. Недолік цієї техніки - мала гнучкість: ви можете засвітлити або затемнити тільки повністю всі зображення, не звертаючись окремо до темних чи світлих ділянок.

Нижній повзунок регулює загальну контрастність знімка. Чим правіше ви перемістіть його, тим більш контрастною буде фотографія.

Спосіб тонової корекції - Levels ("Шари")

Це вікно можна відкрити, вибравши в меню команду Image ("Зображення") - Adjustments ("Настройки") - Levels ("Рівні"). У верхній частині вікна Levels ("Шари") показана гістограма тонового наповнення фотографії. Щоб заповнити недолік світлих тонів, необхідно посунути білий повзунок на гістограмі у напрямку до центру до тих пір, поки не закінчиться незаповнений проміжок. Якщо на вашій фотографії не вистачає темних тонів, посуньте до центру чорний повзунок. Тепер зверніть увагу, як змінилася гістограму на палітрі Histogram ("Гістограма"): вона розтягнулася, а незаповнені діапазони зникли. Порівнявши отриманий результат з вихідним зображенням, ви побачите, наскільки виразніше стала фотографія за рахунок правильної тонової фокусування.

Використання тонових кривих

Ще один чудовий спосіб виправити тонові похибки на зображенні - провести настройку в діалоговому вікні Curves ("Криві"). Щоб викликати це вікно, виконаємо команду меню Image ("Зображення") - Adjustments ("Настройки") - Curves ("Криві"). Діагональна пряма символізує незмінена стан тонової насиченості фотографії під час відкриття. Верхня частина цієї прямої відповідає за світлі тони на зображенні, нижня - за темні, центральна - за середні тони. Щоб попрацювати зі світлою частиною тонового діапазону, поставимо керуючу точку у верхній частині прямої і потягнемо цю точку вгору, якщо хочемо освітлити світлі тони, тим самим збільшивши контрастність знімка. Пряма перетвориться на криву.

Мої експерименти призвели до невпізнання куща калини. Та це дало мені простір для фантазії.

Два останні способи корекції - Levels ("Шари") і Curves ("Криві") - професійні, досить потужні інструменти. Який з них вибрати, вирішувати вам. До речі, часто буває корисно провести тонову корекцію одним способом (наприклад, Levels ("Шари")), зберегти отриманий результат (для цього необхідно клацнути на кнопці Create new snapshop ("Створити новий знімок") на палітрі History ("Історія ")), потім відмінити крок Levels (" Шари ") на палітрі History (" Історія "), провести корекцію другим способом, а після цього порівняти результати. Корекцію рівнями зручно застосовувати, якщо при аналізі гістограми фотографії що вони явно помітна недостача темних або світлих тонів (крайні області гістограми порожні). Якщо ж тонові лакуни зосереджені в середній частині гістограми, слід звернутися до настройок діалогового вікна Curves ("Криві").

Робота з кольором

І ще одна дуже важлива деталь. При тоновій корекції завжди відбувається зсув кольорів. Неозброєним поглядом цього можна не помітити, проте якщо звернутися до цифрових характеристик, зсув стане очевидним. Те, чого ви не помітите на екрані свого монітора, буде явно видно під час друку. Щоб подивитися, як змінюються характеристики кольору, візьмемо на панелі інструмент Eyedropper ("Піпетка") і клацнемо на фотографії в тому місці, де зміна кольорів мінімальна. Якщо наблизити зображення настільки, що стануть видні пікселі, можна точно потрапити на який-небудь піксель і запам'ятати його, щоб потім порівняти вихідний колір з кольором після тонової корекції. Обраний піпеткою колір стане кольором переднього плану. Клацнемо на ньому в нижній частині панелі інструментів, щоб відкрити вікно Color Picker (Foreground Color) ("Вибір кольору (Колір переднього плану)", в якому можна подивитися цифрові характеристики кольору

Провівши корекцію, можна знову взяти пробу кольору в запомненной місці і подивитися його цифрове значення у вікні Color Picker (Foreground Color) ("Вибір кольору (Колір переднього плану)". Ви помітите, що отриманий колір відрізняється від вихідного, хоча так не повинно бути (адже ми впливаємо лише на тон, але не на колір знімка).

Щоб уникнути впливу на колір при тонової корекції, необхідно попередньо перевести зображення в колірну модель Lab, відмінна риса якої - наявність окремого каналу яскравості, в якому і потрібно працювати з тоном. Для цього слід виконати команду меню Image - Mode - Lab color ("Зображення" - "Модель" - "Колірна модель lab". Потім на палітрі Channels ("Канали") необхідно перейти на канал Lightness ("Світлість") і провести тонову корекцію.

Урок 10. Робота з текстом. 

Домашнє завдання

1. Переглянути навчальну презентацію до уроку

2. Опрацювати опорний конспект на цій веб-сторінці

Відеоурок "Трансформування об'єктів у Photoshop"

Робота з текстом

Дуже часто малюнки доповнюються текстовим супроводом, яке надає осмисленість зображенні. Текст теж може бути предметом дизайну або частиною дизайнерської композиції тому від версії до версії Photoshop доповнює свій арсенал роботи з текстом.

При роботі з текстом слід пам'ятати одне головне правило - в основі своїй шрифти є одним з видів векторної графіки. Цей факт має принципове значення при роботі з текстом в середовищі Photoshop, оскільки там текст створюється на окремих векторних шарах, на котрих не може бути застосована растрова графіка ні в якому її прояві.

Для створення тексту існують спеціальні інструменти. Перший інструмент Horizontal Type Tool створює текстовий шар, на якому текст розміщується зовсім традиційним горизонтальним чином. Другий інструмент Vertical Type Tool створює текстовий шар, на якому текст розміщується зверху вниз. Наступні два інструменти не створюють текстового шару принципово. Вони створюють виділення у вигляді тексту, причому інструмент Vertical Type Mask Tool створює текстове виділення, яке налаштовує букви тексту зверху вниз, а Horizontal Type Mask Tool створює текстове виділення ліворуч направо. Виділення у вигляді тексту необхідно тоді, коли ви хочете мати відразу готовий растровий шар містить текст без проблем з перетворенням векторного текстового шару в растровий. Але якщо ви робите таким чином, то ви позбавляєте себе гнучкості налаштувань тексту, наприклад можливості змінити шрифт, його накреслення інтервали та інші настройки, які можливі при роботі з векторними шрифтами.

Розглянемо тепер докладніше роботу з текстовим шаром. Текстовий шар легко відрізнити від інших шарів по його іконці в рядку шару гами Layers. Якщо звичайний шар має іконку вигляді його мініатюрного відображення, то текстровий шар має іконку, що містить букву T. Коли ви вибираєте інструмент роботи з текстом, то на панелі властивостей з'являються настройки тексту.

Управління текстом абсолютно традиційно. Ви можете вибрати шрифт, його розмір, його накреслення - звичайне, напівжирне, похиле - також ви можете визначити відображення шрифту - згладжені, різке, чітке. Якщо у вас кілька рядків тексту, то для них можна визначити вирівнювання - по лівому краю, по центру, по правому краю.

Досить важливою налаштуванням є можливість пустити текст по траєкторії. Для цього вам надаються шаблони кривих, по траєкторії яких і буде розташовуватися текст.

Діалогове меню роботи з траєкторіями тексту виглядає наступним чином (див. рисунок справа)

У розділі Style ви можете вибрати вид траєкторії, а потім за допомогою додаткових налаштувань довести текст до розуму (вірніше сказати божевілля). За допомогою повзунка Bend ви змінюєте силу вигину траєкторії. При положенні повзунка 0% вигину (деформації) не буде, а при негативних значеннях деформація піде в протилежну сторону. Horizontal Distortion управляє спотворенням тексту по горизонталі. Позитивні значення збільшують праву частину тексту, негативні - ліву.

Vertical Distortion займається викривленням по вертикалі. Додатні і від'ємні значення діють наступним чином:

Що стосується додаткових налаштувань тексту, це вже скоріше з області верстки. При натисненні на цю кнопку виникає на екрані дві нових палітри, зібраних в одну групу. Палітра під назвою Character управляє символами.

У цій палітрі можна налаштувати знову таки шрифт, його накреслення, розмір шрифту, відстань між рядками, відстань між символами і кернінг пар. Відразу виникає питання - що це? Ви напевно знаєте що таке обман зору. В даному випадку кернинг пар це боротьба проти цього обману (це поняття обговорювали на попередній темі).

Поекспериментуйте з текстом і траекторіями його відображення.

Відеоурок "Інструмент Рамка (Кадрування). Зміна розмірів зображення у Photoshop"

Виконати завдання аналогічні тим, що були розглянуті у відео

Робота з векторними елементами

Креслення в Adobe Photoshop передбачає створення векторних фігур і контурів. У Photoshop рисувати можна за допомогою будь-якого з інструментів групи «Фігури», інструмента «Перо» або «Вільне перо». Параметри кожного інструмента доступні у панелі параметрів.

Перед тим, як почати креслення в програмі Photoshop, на панелі параметрів потрібно вибрати режим креслення. Вибраний режим визначає, що саме буде створено – векторна фігура у власному шарі, робочий контур у наявному шарі або растрова фігура в наявному шарі.

Векторні фігури – це прямі та криві лінії, які створюються за допомогою інструментів груп «Фігури» або «Перо». Векторні фігури не залежать від роздільної здатності, оскільки зберігають чіткі межі під час зміни розміру, друку на принтері PostScript, запису в PDF-файли або імпорту до графічних програм, призначених для роботи з векторною графікою. З довільних фігур можна створювати бібліотеки, окрім того, можна редагувати обриси (які називаються контурами) та атрибути фігур (наприклад, штрих, колір заливки та стиль).

Контури – це обриси, які можна виділити, або в межах яких можна залити та замалювати кольором. Форму контуру можна легко змінити, змінюючи його опорні точки.

Робочий контур – це тимчасовий контур, що міститься у панелі «Контури» та визначає обриси фігури.

Контури можна застосовувати в різний спосіб:

• Використання контуру в якості векторної маски з метою приховати частину шару.
• Перетворення контуру на виділення.
• Заливка контуру кольором або кольорове заштриховування контуру.
• Щоб зробити частину зображення прозорою, під час його експорту до сторінки-макету або у програму редагування векторної графіки, записані контури слід позначати як відсічні контури.

Режими креслення

За допомогою інструментів «Перо» та «Фігури» можна виконувати креслення в трьох режимах. Режим визначається вибором відповідного значка у панелі параметрів після того, як вибрано інструмент з групи «Перо» або «Фігури».

Шари фігур

Фігуру буде створено на окремому шарі. Щоб створити шар фігури, можна застосовувати як інструменти з групи «Перо», так й інструменти з групи «Фігури». Завдяки тому, що шари фігур можна легко переміщувати, змінювати їх розмір, вирівнювати та впорядковувати, вони є ідеальним засобом для створення графіки для веб-сторінок. На шарі можна рисувати декілька фігур. Шар фігури складається з шару заливки, що визначає колір шару, та прикріпленої до цього шару векторної маски, що визначає обриси фігури. Обрисом фігури є контур, який можна побачити у панелі «Контури».

Контури

На поточному шарі рисується робочий контур, який пізніше можна перетворити на виділення, створити з нього векторну маску або зробити в його межах заливку та штрихування кольором для створення растрової графіки (як при використанні інструментів малювання). Робочий контур є тимчасовим і зникає, якщо його не зберегти. Контури можна переглянути у панелі «Контури».

Заливка растрової ділянки

При виборі цього режиму буде здійснено фарбування шару, подібно до того, як це відбувається при використанні інструментів малювання. В цьому режимі створюються растрові зображення; векторну графіку в ньому створити неможливо. З фігурами, створеними в режимі «Заливка растрової ділянки», можна працювати так само, як і з будь-яким іншим растровим зображенням. В цьому режимі доступні лише інструменти фігур.

Параметри рисування. A. Шари фігур B. Контури C. Заливка растрової ділянки

Практична робота

1. Опрацювати самостійно роботу з векторними елементами у програмі Photoshop

Урок 11. Робота з шарами. Трансформація об'єктів. 

Домашнє завдання

1. Переглянути навчальну презентацію до уроку

2. Опрацювати опорний конспект на цій веб-сторінці

План вивчення теми уроку

1. Переглянути навчальну презентацію

2. Опрацювати відеоуроки:

• Інструменти виділення Ласо і Прямолінійне Ласо у Photoshop

• Інструменти виділення у Photoshop. Магнітне Ласо

• Інструменти виділення: Чарівна паличка та Швидке виділення у Photoshop

3. Виконати практичні завдання, озвучені в відеоуроках

4. Опрацювати опорний конспект з теми на даній веб-сторінці

Тема 2 Урок 11Інформатика 10 клас. Вибірковий модуль «Графічний дизайн». Тема 2. Урок 11. Робота з шарами. Створення колажів. Прийоми колажування у програмі Photoshop CS..

Навчальна презентація до уроку

Опорний конспект з теми уроку

Зв'язування шарів

Щоб зв'язати шари, тримаючи натиснутою клавішу Shift, слід послідовно клацнути їх на палітрі Шари.

Після цього у меню Палітри вибрати команду Зв'язати шари і біля кожного з цих шарів з'явиться значок із зображенням ланок ланцюга.

Після цього можна застосувати команди трансформації меню Редагування, Трансформувати для переміщення, масштабування, обертання тощо перетворення зв'язаних між собою шарів.

Блокування шарів

На палітрі Шари містяться 4 кнопки для захисту вмісту шарів від модифікації

Створення нового шару з умістом

Для об'єкта перенесеного з іншого документу чи іншого шару буде створено окремий шар, який можна переміщувати, редагувати, по різному розташовувати в ”стосі”.

Змішування шарів

В основу ефекту змішування шарів, або змішування кольорів, покладено певний алгоритм змінення кольорів пікселів.

Виділити будь-який шар і у списку, що розкривається в лівому верхньому куті палітри Шари, вибрати спосіб, або режим змішування.

Стилі шарів

Набір ефектів, застосованих до конкретного шару, називається його стилем.

Стиль поточного шару малюнка настроюється в діалоговому вікні Стиль шару.

1). Шар, Стиль, Параметри накладання

2). У меню палітри Шари Параметри накладання.

3). Двічі клацнути мініатюру шару.

Діалогове вікно Стиль шару

Налаштування тіні

Додавання ефектів до шару

Коли до шару застосовано один або кілька ефектів, праворуч від його імені на палітрі Шари відображується значок із курсивними літерами “fx”

Робота з текстовими шарами

За замовчуванням у разі введення тексту з використанням інструментів групи Текст автоматично буде створено новий шар.

Текстові шари можна редагувати, трансформувати, модифікувати з допомогою стилів.

На мініатюрі текстового шару завжди зображено велику літеру ”Т”.

Для редагування введеного тексту слід двічі кликнути цю мініатюру.

Зведення шарів

Під час створення малюнку ми працюємо з багатьма шарами, це зручно, але розмір файлу зростає.

Завершивши новий етап роботи, слід звести (об'єднати)вже готові шари в один.

Утримуючи кнопку ALT, вибрати з меню Палітри Шари одну з команд: Об'єднати шари, Об'єднати видимі, Виконати зведення зображення.

Трансформація зображень

Малюнки у програмі можна розтягувати, стискати, повернути, перекручувати.

Такі операції об'єднані в підменю Трансформувати меню Редагування.

Коли треба трансформувати один елемент малюнка, слід спочатку цей елемент перенести на окремий шар, тоді, не виділяючи, його можна трансформувати.

Масштабування

Обертання: Команда Редагування, Трансформувати, Повернути

Операції обертання і віддзеркалення

• Повернути на180 гр.

• Повернути на 90 гр. за годинниковою стрілкою

• Повернути на 90 гр. проти годинникової стрілки

• Віддзеркалити по горизонталі

• Віддзеркалити по вертикалі

Трансформація малюнка в режимі Нахил

Трансформація малюнка в режимі Перспектива

Трансформація малюнка в режимі Деформація

Режим вільної трансформації

Поєднання описаних операцій – режим трансформації - вільна трансформація (Ctrl+T). Виділиться габаритна рамка.

• Маркер вісі обертання (має вигляд «приціл», вказує центр обертання)

• Межі на сторонах рамки (зміни по горизонталі чи вертикалі, масштабування)

• Для деформації – переміщати кутовий маркер, з натиснутою клавішею Ctrl.

• Переміщення кутового маркера (з клавішею Alt) – протилежна сторона чи кут переміщається у протилежному напрямку

Робота з інструментом переміщення

1. Активувати інструмент Переміщення – клацнути кнопку

2. На панелі параметрів установити прапорець Показати елементи керування трансформуванням

– навколо поточного шару чи виділеної області з'явиться габаритна рамка, як в режимі Вільне трансформування.

3. На панелі інструментів відобразяться кнопки вирівнювання.

1

2

3

Практична робота "Опрацювання відеоуроків та виконання завдань, озвучених в них"

Відеоурок "Інструменти виділення Ласо і Прямолінійне Ласо у Photoshop"

Відеоурок "Інструменти виділення у Photoshop. Магнітне Ласо"

Відеоурок "Інструменти виділення: Чарівна паличка та Швидке виділення у Photoshop"

Урок 10. Концепція побудови пошарового зображення. 

Урок 9. Основні інструменти для малювання. Інструменти виділення. 

Домашнє завдання

1. Переглянути навчальну презентацію до уроку

2. Опрацювати опорний конспект на цій веб-сторінці

Навчальна презентація 

https://www.authorstream.com/Presentation/khmeln-3471883/

Виділення областей зображення

Техніка виділення дає можливості :

• Здійснювати глобальну і локальну корекцію зображення
• Змінювати основні параметри зображення
• Виконувати обтинання
• Використовувати шари для створення колажів і фотомонтажів
• Прибирати дефекти фотографії
• Ретушувати фотографії
• Застосовувати маски

Програма Photoshop CS3 має багато засобів виділення:

• Інструмент Ласо
• Інструмент Чарівна паличка тощо.

Критерії відокремлення однієї області від іншої:

• Відмінність у кольорах
• Відмінність у відтінках
• Контрастність
• Яскравість тощо

Використання інструментів Виділення

Інструменти виділення:

• Прямокутна область виділення
• Ласо
• Швидке виділення

Інструмент Прямокутна область

Інструмент Прямокутна область виділення має чотири інструменти для виділення області фіксованої форми:

• Прямокутна область виділення
• Овальна область виділення
• Виділення рядка
• Виділення стовпця

Інструмент Ласо

Інструмент Ласо має 2 інструменти:

• Прямолінійне Ласо
• Магнітне Ласо

Інструмент Швидке виділення

Інструмент Швидке виділення має інструмент

• Швидке виділення
• Чарівна паличка

Панель параметрів інструментів виділення

На панелі Параметри задаються властивості активного інструмента виділення. Його значок відображується ліворуч

Панель параметрів інструмента Ласо

Панель параметрів інструмента Швидке виділення

Панель параметрів інструмента Прямокутна область виділення

Панель параметрів інструментів виділення

1. Створити виділення

•Виділяється нова область і скасовується поточне виділення

2. Додати до виділеного

•З допомогою поточного інструмента виділяється нова область, але й залишається виділеною раніше вибрана область. (Той же результат – під час виділення нової області утримувати клавішу Shift)

3. Відняти з виділеного

•Окреслений фрагмент видаляється з раніше виділеної області (або під час виділення утримувати клавішу ALT).

4. Перетин з виділенням

•Якщо за наявності виділеної області клацнути цю кнопку та окреслити ще одну область, що перетинається з першою, то програма виділить лише їх спільну частину (або під час виділення другої області утримувати клавіші SHIFT і ALT)

5. Розмиття

•Дає змогу настроїти інструмент виділення так, щоб межі області було розмито

6. Згладжування

•Процес створення вздовж межі виділення неширокої області переходу кольорів

7. Уточнити край

•За допомогою цієї кнопки виділену область можна відкоригувати і задати для неї додаткові параметри виділення.

Виділення заданої форми

Інструменти Прямокутна область виділення й Овальна область виділення застосовують переважно для виділення квадратної, прямокутної, круглої або еліптичної областей. Використовуючи операції додавання, віднімання і перетину, можна дістати області більш складної форми.

Інструмент Прямокутна область виділення використовують для виділення квадратної, прямокутної області зображення. Слід:

• підвести вказівник миші до кута фрагмента, який потрібно виділити
• натиснути ліву кнопку миші, не відпускати її
• перемістити вказівник миші у протилежний кут.

Інструмент Овальна область виділення використовують для виділення фрагментів у вигляді еліпсів і кіл. Слід:

• Вказати мишею один кут умовного прямокутника, у який впишеться еліпс
• натиснути ліву кнопку миші, не відпускати її
• перемістити вказівник миші у протилежний кут цього прямокутника.

Метод виділення області

У списку Стиль на панелі інструментів можна вибрати метод виділення прямокутної чи еліптичної області.

1. Звичайний

• Область виділення визначається довільно

2. Стале співвідношення

• Якщо в поля Висота і Ширина ввести певні числові значення, то під час створення області виділення зберігатимуться її пропорції

3. Сталий розмір

• Виділятиметься область з розмірами, вказаними в полях Висота і Ширина

Операції виділення, що виконуються з областями прямокутної та еліптичної форм

Виділення області довільної форми

Інструмент Ласо

За допомогою інструмента Ласо можна обвести вказівником миші фрагмент зображення довільної форми.

У будь-якій точці на межі області, яку потрібно виділити, натисніть кнопку миші і, не відпускаючи її, починайте вести вказівником вздовж умовної межі – за ним потягнеться лінія виділення. Щоб замкнути її, кнопку миші слід відпустити – або довівши зазначену лінію до вихідної точки.

Інструмент Прямолінійне Ласо

Інструмент Прямолінійне Ласо використовують для виділення області, межа якої складається з прямих відрізків, що утворюють багатокутник.

Слід клацнути один з кутів такого багатокутника, потім другий, третій і т.д.

Щоб замкнути межу виділення клацніть вихідну точку або двічі клацніть останній кут, і він автоматично з'єднається з початком першого відрізка.

Утримуючи натиснутою клавішу SHIFT, відрізки можна розташовувати горизонтально, вертикально чи під кутом 45 градусів.

В процесі виділення, втримуючи натиснутою клавішу ALT, можна переключатися між інструментами Ласо та Прямолінійне ласо. Як тільки її відпустити, поточним стане інструмент, який було вибрано першим на панелі інструментів

Інструмент Магнітне ласо

Інструмент Магнітне ласо призначений для виділення області за межею контрастних кольорів у напівавтоматичному режимі.

Слід навести вказівник миші на точку, з якої ви розпочнете операцію, і, втримуючи кнопку миші натиснутою, окреслити область, що має бути виділена. Лінія виділення потягнеться за вказівником миші, “прилипаючи” до межі кольорів.

Під час роботи з цим інструментом тримати натиснутою кнопку миші не обов'язково, достатньо клацнути вихідне місце області виділення і подвійним клацанням позначити її кінець.

Налаштування інструмента Магнітне ласо

1. Ширина

• В цьому полі задається ширина області, в якій інструмент “шукатиме” межу кольорів відображення

2. Контраст

• Поле, де вказується у відсотках мінімальне значення контрастності. Кольори, контрастність яких менша за це значення, інтерпретуються інструментом як однакові

3. Лініатура

• Введене в цьому полі число з діапазону від 0 до 100 визначає частоту встановлюваних інструментом опорних точок.

Виділення області з урахуванням яскравості пікселів

Інструмент Чарівна паличка, який можна вибрати натискуванням клавіш SHIFT+W, призначено для автоматичного виділення області зображення залежно від яскравості її пікселів.

Слід вказівник розташувати всередині області, яку потрібно виділити, і клацнути лівою кнопкою миші, то буде виділено суміжні піксели, колір яких близький до кольору вказаної точки.

Щоб вказати, який колірний діапазон вважатиметься близьким до кольору вибраної точки, слід скористатися параметром Допуск. Чим більше значення задати, тим більшу область виділить інструмент. Виділення кількох сусідніх областей SHIFT.

На роботу інструмента Чарівна паличка впливає параметр – розмір зразка, який аналізує інструмент Піпетка. Якщо його розмір становить 1піксель, інструмент виділятиме область, базуючись на кольорі єдиного сусіднього з межею виділеного піксела. Якщо досліджуються зразки розміром 3*3, 5*5 розрахунки базуватимуться на середній яскравості 9 або 25 пікселів відповідно.

Швидке виділення

Інструмент Швидке виділення використовується для виділення цілої області, для швидкого виділення складних об'єктів (виділення більш точне, ніж з інструментом Чарівна паличка).

На результат виділення впливає розмір пензля, який можна задати, розкривши меню Пензель на панелі інструментів.

У цьому ж меню можна регулювати такі параметри інструмента, як Жорсткість, Інтервали, Кут і Закруглення.

Операції з виділеними областями

Виділену область можна змінювати різними способами,зокрема інвертувати, перетворювати, доповнювати, зменшувати, згладжувати її межі, скасовувати виділення.

Дії з виділеними областями можна виконати з допомогою команд меню Виділити

• Усе (Ctrl+A)
• Зняти виділення (Ctrl+D)
• Повторно виділити ( Shift+Ctrl+D)
• Інверсія (Shift+Ctrl+I)
• Модифікувати
• Трансформувати виділене
• Уточнити край (Аlt+Ctrl+R)

Відеоурок " Інструменти Прямокутна область та Овальна область у Photoshop "

Відеоурок "Інструмент Переміщення у Photoshop"

Призначення шарів

Шар зображення Photoshop можна порівняти з малюнком на кальці або склі. Застосування особливих стилів шарів дає змогу створювати реалістичні тіні, рельєф, текстури, візерунки.

Шари можна переміщувати по горизонталі, вертикалі, по різному розташовувати відносно інших шарів.

На панелі "Шари" перелічено всі шари, групи шарів та ефекти шарів на зображенні. Ви можете використовувати панель "Шари", щоб показувати та ховати шари, створювати нові шари, працювати з групами шарів. У меню панелі "Шари" ви маєте доступ до додаткових команд та параметрів.

Використання палітри шарів

Відображення палітри шарів на екрані: Вікно, Шари (F7).

Кожний шар на палітрі розташовано в окремому рядку, в якому міститься мініатюра із вмістом цього шару. В стовпці зліва розташований значок із зображенням ока, який вказує на те, що вміст шару видимий.

Праворуч поле Непрозорість, введене в нього значення характеризує ступінь непрозорості вмісту шару.

Нижче міститься поле Заливка.

Меню палітри Шари відкривається клацанням кнопки в правому верхньому куті палітри.

Робота з тлом

Відкритий малюнок або фотографія – на палітрі Шари буде відображено єдиний шар, що має назву Тло.

Після того як частину зображення фонового шару виділити і видалити за допомогою клавіші Delete чи Ластик, її місце заповниться фоновим кольором, заданим на панелі інструментів.

Всі шари документу розташовуються понад шаром Тло. Для фонового шару не можна задавати ступінь прозорості.

Фоновий шар можна перетворити на звичайний: Шар, Створити, Шар з тла (і навпаки: Шар, Створити, Тло з шару)

Діалогове вікно створення нового шару

Надання шару імені

За замовчуванням програма надає імена шарам – слово Шар із додаванням до нього числа. Це не зовсім зручно.

Двічі клацнути шар на однойменній палітрі та в діалоговому вікні ввести нове ім'я.

Перегляд вмісту шарів

Шар малюнка можна приховувати або знову робити його видимим, клацаючи маленький значок із зображенням ока – індикатор видимості.

Щоб приховати всі шари, крім одного, слід клацнути індикатор видимості потрібного шару, утримуючи натиснутою клавішу ALT.

Операції з шарами

Всі операції із зображеннями, що складаються з кількох шарів, стосуються одного шару – поточного.

Щоб вибрати шар, слід клацнути його ім'я праворуч від мініатюри.

Поняття прозорості шарів

Прозорі ділянки шару заповнюються сірими і білими шашками.

• Якщо відображуються лише шашки, то це означає, що відповідна частина шару повністю прозора.
• Повна відсутність шашок свідчить про те, що ділянка непрозора.
• Коли є шашки і малюнок – ділянка напівпрозора.

Змінення порядку розташування шарів

Розташування шарів на палітрі Шари відповідає порядку, в якому вони виводяться на екран. Їх послідовність можна змінити, перетягнувши шар мишею. При цьому змінюється вказівник миші, шар стає напівпрозорим.

Створення нових шарів

Новий шар можна створити в три способи:

1). Шар, Створити, Шар, у діалоговому вікні Створити шар задати ім'я шару та його властивості.

2). У меню палітри шарів вибрати команду Створити шар і в діалоговому вікні задати ім'я та його властивості

Копіювання фрагмента зображення на новий шар

• Копіювання фрагмента зображення на новий шар – Шар, Створити, Шар через копіювання.

Перенесення фрагмента зображення на новий шар

• Шар, Створити, Шар через вирізання

Перетягування шару з іншого документа

Виділити у вихідному документі шар, який потрібно копіювати, клацнути його ім'я чи мініатюру, втримуючи кнопку миші, перетягнути цей шар на зображення, куди його має бути скопійовано, відпустити кнопку миші. Новий шар буде розміщено над поточним шаром малюнка.

Дублювання шарів

Створити точну копію шару:

1). Зробити вихідний шар поточним, у меню Шар або в меню палітри Шари вибрати команду Дублювати шар. Відкриється однойменне діалогове вікно, де у списку документ слід вибрати будь-який відкритий документ або пункт Створити і ввести ім'я створюваного документа, у який буде скопійовано шар.

Видалення шарів

На палітрі Шари:

• Зробити шар поточним, Шар, Видалити, Шар
• Перетягти мініатюру або ім'я шару на кнопку із зображенням кошика внизу палітри.
• Зробивши шар поточним, клацнути кнопку із зображенням кошика, підтвердити видалення.
• Зробивши шар поточним, клацнути кнопку із зображенням кошика, утримуючи кнопку ALT.

Відеоурок "Робота з шарами у Photoshop"

Урок 8. Растровий графічний редактор як інструмент для дизайну.

Домашнє завдання

1. Переглянути навчальну презентацію до уроку

2. Опрацювати опорний конспект на цій веб-сторінці

Растровий графічний редактор як інструмент для дизайну. Редактор Photoshop

План вивчення теми уроку

1. Переглянути навчальну презентацію до уроку
2. Первинне знайомство із середовищем графічного редактора Photoshop
3. Прослухати відеоуроки вчителя :

• Створення і збереження зображень у Photoshop,
• Інтерфейс програми Photoshop,
• Інструмент Масштаб та палітра Навігатор у Photoshop

4. Практичні завдання (озвучені у відеоуроках)

5. Опрацювати опорний конспект з теми на даній сторінці

6. Виконати тестові завдання

Тема 2, Урок 8Інформатика 10 клас, вибірковий модуль "Графічний дизайн", Тема 2. Урок 8. Растровий графічний редактор як інструмент для дизайну. Редактор Photoshop- authorSTREAM Presentation

Навчальна презентація до теми уроку

Растровий графічний редактор

Растровий графічний редактор — спеціалізована програма для створення і обробки растрових зображень. Ці програмні продукти знайшли широке застосування в роботі художників-ілюстраторів, при підготовці зображень до друку або на фотопапері, публікації в інтернеті.

Растрові графічні редактори дозволяють користувачеві створювати і редагувати зображення на екрані комп'ютера (серед звичних інструментів — декілька типів ліній, стирання, копіювання об'єктів, додавання тексту, заповнення кольору фону…), а також зберігати їх в різних растрових форматах. Формати збереження зображень поділяються на такі, що дозволяють зберігати растрову графіку з незначним зниженням якості за рахунок використання алгоритмів стиснення з втратами (JPEG, PNG, GIF і TIFF), та такі, що також підтримують стиснення (RLE), але загалом є «попіксельним» описом зображення (BMP).

На противагу векторним редакторам, растрові використовують для утворення зображень матрицю точок (bitmap). При цьому, більшість сучасних растрових редакторів містять векторні інструменти редагування як допоміжні.

Найвідоміші растрові редактори:

• Adobe Photoshop — найпопулярніший комерційний редактор
• Adobe Fireworks
• Corel Photo-Paint
• Corel Painter
• GIMP — найпопулярніший вільний редактор
• Microsoft Paint
• Microsoft Photo Editor

Растровий графічний редактор Photoshop

Photoshop головним чином призначений для редагування цифрових фотографій та створення растрової графіки. Особливості Adobe Photoshop полягають у багатому інструментарії для операції створення і обробки зображень, високій якості обробки графічних зображень, зручності й простоті в експлуатації, широких можливостях до автоматизації обробки растрових зображень, які базуються на використанні сценаріїв, механізмах роботи з кольоровими профілями, які допускають їх втілення в файли зображень з метою автоматичної корекції кольорових параметрів при виводі на друк для різних пристроїв, великому наборі команд фільтрації, за допомогою яких можна створювати найрізноманітніші художні ефекти.

Векторний графічний редактор використовується в роботі художників і дизайнерів різних напрямків, конструкторів, мультиплікаторів, у сфері ділової графіки, для презентацій, публікації в Інтернеті і т.п.

Растрове зображення зберігається за допомогою крапок різного кольору (пикселей), які утворять рядки й стовпці. Будь-який пиксель має фіксоване положення й колір. Зберігання кожного пикселя вимагає деякої кількості біт інформації, що залежить від кількості квітів у зображенні.

Якість растрового зображення визначається розміром зображення (числом пикселей по горизонталі й вертикалі) і кількості квітів, які можуть приймати пиксели.

Растрові зображення дуже чутливі до масштабування (збільшенню або зменшенню). Коли растрове зображення зменшується, кілька сусідніх крапок перетворюються в одну, тому губиться розбірливість дрібних деталей зображення. При укрупненні зображення збільшується розмір кожної крапки й з'являється східчастий ефект, що видний неозброєним оком. Векторні графічні редактори. Векторні графічні зображення є оптимальним засобом для зберігання високоточних графічних об'єктів (креслення, схеми й т.д.), для яких має значення наявність чітких і ясних контурів. З векторною графікою ви зіштовхуєтеся, коли працюєте із системами комп'ютерного креслення й автоматизованого проектування, із програмами обробки тривимірної графіки.

Інтерфейс Photoshop CS3

Робоче середовище - комфортне: у головному вікні програми ліворуч розташована панель інструментів, праворуч – панель палітр, угорі – меню, а під ним розміщено панель параметрів, в центрі – робочий простір

Вікно зображення

При створенні нового або відкриванні уже існуючого файлу зображення, він відкривається у новому вікні, яке можна переміщувати в межах робочого простору Photoshop CS3, захопивши смугузаголовка, протягнувши мишею за будь-який з чотирьох боків вікна, можна змінити його розмір.

У заголовку вікна зображення наведено:

1. Ім'я файлу
2. Масштаб зображення (у відсотках)
3. Назву колірної моделі
4. Число 8 або 16, що позначає глибину кольору

Заголовок вікна зображення

Рядок стану

Рядок стану

Зліва в рядку стану ще раз наводиться значення масштабу, з точністю до сотих. У наступному полі рядка стану наводяться розділені скісною рискою два числа, які визначають розмір файлу. Перше число вказує на обсяг пам'яті, яку займає записане у файл зображення. Друге значення розмір файлу після редагування.

Якщо клацнути невеличку стрілку праворуч у рядку стану, відкриється меню, у підменю Показати якого можна вибрати додаткову інформацію для виведення на екран.

Меню програми

Більшість операцій програми можна виконати з допомогою команд меню, розташованих у рядку меню. Програма містить десять меню, кожне з яких об'єднує операції, пов'язані між собою за призначенням чи областю застосування.

Палітри

Багато інструментів та виконуваних у Photoshop операцій подано у так званих палітрах – вкладках у невеликих вікнах, що дають змогу швидко й ефективно виконувати операції із зображенням.

Щоб відобразити на екрані чи приховати палітру, слід клацнути у меню Вікно її назву чи відповідне вікно на панелі палітр.

За допомогою клавіші Tab можна приховати або вивести на екран всі палітри разом із панеллю інструментів і панеллю параметрів

Якщо потрібно приховати палітри, але залишити на екрані панель інструментів, слід натиснути клавіші Shift+Tab.

Палітри також можна згорнути як звичайне вікно.

Панель інструментів

На панелі інструментів Photoshop розташовані значки лише основних інструментів. Поруч із значком інструмента є невелика чорна стрілка, якщо її клацнути протягом секунди – відобразиться додаткова панель із списком інструментів з цієї групи

Панель параметрів

На панелі параметрів (розташована під рядком меню), відображаються параметри активного інструмента.

Перш ніж приступити до виконання будь-якої операції, необхідно перевірити настройки на панелі параметрів і за потреби змінити їх.

Приклад панелі параметрів за вибраного інструмента Пензель

Основні дії у середовищі Photoshop

1. За допомогою сканера, цифрового фотоапарата чи іншого пристрою створити цифрове зображення і записати його на диск у будь-якому растровому форматі
2. Відкрити зображення у вікні програми Photoshop і виділити фрагмент, який треба змінити
3. Виконати необхідні операції, скориставшись відповідними інструментами і командами програми

Відкриття файлу

1. Файл, Відкрити
2. У діалоговому вікні Відкрити, перейти у потрібну папку, клацнути мишею значок файлу, який необхідно відкрити
3. Кнопка Відкрити

Створення і збереження файлу

Програма Photoshop дає змогу створити новий файл із заданими параметрами.

• Файл, Новий – буде відкрито діалогове вікно Новий.
• У поле Ім'я ввести ім'я файлу, вибрати одиниці вимірювання та ввести у відповідні поля бажані значення висоти, ширини й роздільної здатності.
• У списку Колірний режим вибрати колірну модель.
• У списку Уміст тла вибрати колір тла.
• Після цього тиснемо кнопку Так

Щоб зберегти файл, користуємося командою

• Файл, Зберегти або командою Файл, Зберегти як
• за потреби змінити ім'я чи формат.

Перегляд зображення. Масштабування

Для збільшення і зменшення масштабу відображення графічного файлу на екрані використовується інструмент Масштаб.

Вибрати його можна :

• Кнопкою "Збільшувальне скло" на панелі інструментів
• Клавішою Z

Коли підвести вказівник миші до зображення, він набуде вигляду лупи зі знаком ”+” усередині. Клацнути зображення мишею і його масштаб збільшиться (і так щоразу). Якщо під час клацання утримувати натиснутою клавішу Alt, інструмент Масштаб працюватиме в режимі зменшення, а вказівник набуде вигляду лупи зі знаком ”-”. Щоб відновити масштаб до 100%, потрібно двічі клацнути кнопку Масштаб.

Якщо зображення повністю не вміщується у вікні, його можна переглянути з допомогою засобів прокручування.

Інструмент Рука

• Спочатку клацнути на панелі інструментів кнопку із зображенням руки чи натиснути Н
• Клацнути будь-яке місце зображення кнопкою миші та не відпускаючи її, починати пересувати його.

Смуги прокручування

• У вікні програми праворуч і знизу містяться смуги прокручування.
• Захопити повзунок і переміщати його в той чи інший бік

Клавіатура

• Для прокручування зображення можна також користуватися клавішами переміщення курсору на основній та розширеній клавіатурі.

Палітра Навігатор

Своєрідна інтерактивна мапа зображення, де відображений у вікні фрагмент позначено червоною рамкою.

Палітра Навігатор надає користувачам цілу низку можливостей:

• Поле перегляду
• Повзунок масштабування
• Кнопки Зменшення і Збільшення
• Поле масштабу

У полі перегляду подано мініатюру зображення, червона прямокутна рамка позначає ту частину , що відображається у вікні документа. Якщо помістити вказівник усередині рамки, і утрмимуючи ліву кнопку миші натиснутою, перетягнути рамку в інше місце мініатюри - у вікні документа з'явиться відповідний фрагмент зображення

Режими відображення

Скасування дій

• Стандартна дія Скасувати – Редагування, Відмінити дію …
• У команді меню Редагувати : Крок вперед, Крок назад

Палітра Історія

У палітрі Історія протоколюються дії та відповідний їм стан зображення зберігаються або в оперативній, або у віртуальній пам'яті комп'ютера. За замовчуванням зберігається 20 станів.

Щоб збільшити або зменшити кількість станів, що зберігаються, слід виконати команду:

• Редагування, Параметри, у групі параметрів Швидкодія, в полі Історія і кеш, ввести число від 1 до 1000

Відеоурок 1. Створення і збереження зображень у Photoshop

Відеоурок 2. Інтерфейс програми Photoshop

Відеоурок 3. Інструмент Масштаб та палітра Навігатор у Photoshop

 

Урок 7. Характеристиказображення та засобів відтворення.

План вивчення теми

1. Переглянути навчальну презентацію
2. Опрацювати опорний конспект на даній сторінці сайту
3. Виконати практичне завдання по дослідженню питання: "Інтервал оптичної щільності (фотографічна ширина)"

  

Урок 6. Веб-дизайн.

Урок 5. Електронні та друковані портфоліо.

Портфо́ліо

Портфо́ліо (від італ. portafoglio — «портфель») — збірка (широке портфоліо) виконаних робіт та напрацювань певної особи (компанії).

Портфоліо може бути як на папері, так і в електронному вигляді.

Електронне портфоліо, в свою чергу, може зберігатись локально (бути доступним лише визначеному колу людей) та глобально (бути доступним для всього світу — для користувачів інтернету). Глобально доступне портфоліо інакше називається веб-портфоліо.

Портфоліо — це спосіб фіксування, накопичення, оцінки і самооцінки особистих досягнень за певний проміжок часу.

 

 

Мета і завдання портфоліо

Мета портфоліо: накопичення досягнень, відслідковування професійного прогресу, представлення діяльності і професійного розвитку за окремий проміжок часу.

Завдання:

• проаналізувати і узагальнити свою роботу;
• відобразити динаміку свого професійного росту;
• представити досвід своєї роботи найбільш повно і ефективно.

 

 

Функції портфоліо:

• діагностична — фіксує зміни за певний проміжок часу;
• змістовна — розкриває спектр виконуваних робіт;
• розвиваюча — забезпечує безперервний процес освіти і самоосвіти;
• мотиваційна — відзначає результати діяльності;
• рейтингова — дозволяє виявити кількісні і якісні індивідуальні досягнення.

 

 

Практичне значення і моделі та мета портфоліо:

• атестація в майбутньому;
• систематизація діяльності власника портфоліо;
• фактор, який стимулює професійний розвиток.

Моделі портфоліо:

Портфель досягнень (для себе і для інших)

Мета створення: оцінити прогрес в дослідницькій, професійній і творчій діяльності;

Портфель-самооцінка (для себе)

Мета створення: показати прогрес чи регрес в якихось видах чи окремих аспектах професійної діяльності

Портфель-звіт (для інших)

Мета створення: показати успішність і доказати прогрес дослідницької, професійної і творчої діяльності

 

 

Типи та види портфоліо

Типи портфоліо

Портфоліо документів

• дипломи

• грамоти

• посвідчення

• свідоцтва

• довідки

Портфоліо робіт

• конкурсні роботи

• проекти розвитку бібліотеки

• тексти виступів на семінарах, методичних радах

• сценарії різних масових заходів

• відеозаписи, фотоальбоми різних заходів

• друковані роботи

• авторські освітні програми

Портфоліо відгуків — це характеристики ставлення бібліотекаря до різних видів діяльності. В ньому дається письмовий аналіз ставлення бібліотекаря до своєї діяльності і її результатів (рецензії, відгуки, резюме іт.д.) Включає відгуки колег про проведені заходи, методистів, адміністрації школи, вчителів-предметників. попередньо складається список представлених робіт.

Види Портфоліо

Особистий можна назвати професійним портретом. Портрет розповідає про особистість працівника. Його пропонується виконувати у формі резюме. Акцент необхідно зробити на досвіді роботи: самоосвіті, використання в своїй практиці сучасних інформаційних технологій, проектній діяльності. Можна включити в особистий портфоліо свої роздуми у формі ессе, а також результати професійного [тестування]].

Тематичний портфоліо має зміст робити, якщо ви постійно і цілеспрямовано займаєтесь певною темою.

Тематичний портфоліо може включати:

• план (структуру, схему) проекту чи розробку його теми;

• пояснювальну записку з інформацією про автора, про форму представлення матеріалів іт.д.;

• обґрунтування теми, своє бачення даної теми, яких результатів очікуєте;

• програму курсу майстер-класу, конференції;

• власні роботи дітей (анкети, тести, твори, презентації, сайти, малюнки);

• самоаналіз проведеної роботи;

• підведення підсумків, визначення перспектив.

 

 

Методика формування та оформлення портфоліо

Методика формування портфоліо

Різні проекти, дослідження, папки з грамотами, дипломами та багато інших матеріалів. Це і є складова вашого портфоліо — потрібно тільки відібрати головне і систематизувати.

Для чого я хочу створити портфоліо?

В залежності від відповіді визначте тип і вид вашого портфеля досягнень;

Що я хочу включити в портфоліо? Професійний портфоліо бажано робити за останні 3-5 років. Ви самі повинні вирішити, які матеріали відібрати у портфель.

Як буде організований портфоліо? Що це буде — файлова папка, чи електронний варіант? Чи і те і інше? Як будуть розміщені матеріали? В прямій чи зворотній хронології, чи за видами матеріалів.

Обов’язково складається перелік матеріалів, і розміщується з самого початку як друкованого так і електронного варіанту. Де буде зберігатися портфоліо і хто до нього буде мати доступ? Якщо в бібліотеці, то можна представити орігінали, якщо в іншому місці, то краще представити копії.

Оформлення портфоліо

Стандартів не існує. Головне — логічна послідовність.

Декілька рекомендацій:

• Можна оформити у вигляді файлової папки з заголовками розділів;

• Кожну роботу, документ, підбірку кладіть в окремий файл;

• На кожному елементі портфоліо бажано ставити дату, щоб прослідкувати динаміку;

• В друкованому варіанті обовязково робіть посилання на документи чи їх копії, вказавши номер додатку;

• В електронному варіанті треба оформити гіперпосилання на документи та інші матеріали з презентації портфоліо.

 

 

Резюме

Резюме — це коротке узагальнення найважливіших відомостей про особу. Зокрема в ньому подаються дані про освіту, професійний досвід, а також основні біографічні дані. На відміну від автобіографії, резюме характеризується граничним лаконізмом і дає людині змогу, влаштовуючись на роботу, повідомити про себе те, що вона вважає за найнеобхідніше, аби справити на роботодавця приємне враження про себе як потенційного працівника. Правильно, грамотно складене резюме — запорука успіху. Обсяг резюме не повинен перевищувати однієї сторінки. Інформацію слід розміщувати так, щоб легко сприймалася візуально, передусім акцентувала увагу на особистісних позитивах.

Вимоги до складання резюме:

• вичерпність інформації з акцентом на основних елементах;

• грамотність, бездоганний друк;

• чітке оформлення;

• персоніфікація резюме (при бажанні можна перелічити назви фірм, де людина працювала раніше, та зазначити імена їхніх керівників);

Види резюме

Є три форми резюме:

• звичайне, або стандартне (довільне),

• хронологічне (висвітлює досвід за роками),

• функціональне (демонструє освіту й потенціал автора, увиразнює професійні здібності, підтверджені попередніми роками діяльності).

Хронологічне резюме

Містить таку інформацію:

• прізвище, ім’я, по батькові, адреса та номер телефону;

• мета пошуку роботи;

• освіта та наукові ступені (зазначаються, починаючи з найвищого), назви закінчених навчальних закладів, кваліфікація; (нагороди та премії);

• список публікацій;

• плани на майбутнє щодо освіти, кар’єри;

• інформація про досвід роботи;

• сімейний статус, стан здоров’я, хобі, членство у товариствах тощо;

• наявність рекомендаційних листів.

У функціональному резюме початкові пункти збігаються з пунктами хронологічного, а в подальших замість переліку попередніх посад висвітлюються уміння та навички, професіоналізм.

Урок 4. Типографіка, шрифти і шрифтові пари. Прийоми каліграфії та леттерингу.

 

Урок 3. Реклама. Психологія сприйняттям реклами. Інфографіка.

Створення реклами

Зараз у торгівлі дуже велика конкуренція і в умовах максимальної перенасиченості ринку проста інформація про товар і його споживчі властивості не може зробити вирішального впливу на поведінку людини. Тому в рекламному бізнесі придумують нові підходи до споживача, створюють нові методи впливу на свідомість людини. В даний час в рекламі фактор тиску на психіку людини різко посилився. Необхідною умовою в процесі рекламування стало використання різних психологічних і соціологічних прийомів.

При створенні реклами стали використовувати закони психології: застосовують практику програмування поведінки людей у сфері споживання, формують інтереси, бажання, навички споживача, сприяють створенню так званого свідомості задоволеності і благополуччя.

Для того щоб впливати в рекламі на людину, необхідно встановити з ним прямий і непрямий зв'язок. А так як реклама розрахована на велику кількість людей, тому для її донесення, в основному, використовують масові засоби інформації:

§  радіо і телебачення;

§  газети і журнали;

§  кіно.

При розміщенні реклами товарів і послуг кожен рекламодавець, перш за все, здійснює відбір необхідних засобів реклами, роблячи вибір між газетами, журналами, радіо, телебаченням, засобами зовнішньої реклами, реклами на транспорті. При виборі засобів реклами необхідно думати про те:

§  кого хочемо охопити;

§  де вони знаходяться;

§  що являє собою інформації;

§  коли і де її краще розмістити.

Якщо все це враховувати, тоді людина по-іншому і рекламу сприймати буде.

 

Психологія сприйняття реклами

Психологічний вплив реклами здійснюється по етапах:

§  залучення уваги;

§  збудження інтересу;

§  переконання;

§  прийняття рішення.

Кожен етап впливу між собою взаємозалежний, і порушення послідовності етапів або виключення якого-небудь з них призводить до того, що людина не сприймає рекламу, і вона не досягає мети.

Перший етап рекламного впливу пов'язаний із залученням уваги до пропонованого товару. Головне - це використання контрастів, колірне рішення, незвичайне зображення предметів, виразність теми, музичне оформлення. Гарна реклама завжди грунтується на оригінальній, свіжій і добре продуманій ідеї. Ось, наприклад, згадайте: лежите, читаєте книгу - і раптом показують рекламу, в якій в якості музичного оформлення взята популярна і подобається особисто вам мелодія. Хочете ви цього чи ні, але цей рекламний ролик змусить вас відірватися від читання і послухати дану інформацію, тобто він привернув вашу увагу. Коли цю інформацію прослухаєш кілька разів, то іноді подумуєш: «А що якщо спробувати?»

Наступний етап - сприйняття. На сприйняття реклами може вплинути безліч чинників, причому як позитивно, так і негативно. Наприклад:

§  голос диктора в радіорекламі може знизити загальне враження про повідомлення, хоча зміст рекламної інформації для радіослухачів становить інтерес;

§  рекламне оголошення в газеті може залишитися непоміченим серед інших оголошень через невеликого розміру, хоча з точки зору графічного зображення і подачі тексту воно виконане на високому професійному рівні.

Залежно від психології кожної людини і сприйняття реклами буде відбуватися по-різному. Наскільки буде сприйнята реклама залежить від:

§  кола інтересів передбачуваного покупця;

§  його потреб;

§  соціального та матеріального становища;

§  професії;

§  освіти;

§  віку.

І ці всі фактори повинні обов'язково продумуватися при розробці реклами для відповідного продукту.

Велике значення має процес запам'ятовування реклами. Ступінь запам'ятовування залежить від повторення рекламного повідомлення. Часто можна почути, як людина говорить: «Одну й ту ж рекламу показують сто разів». Хочеш того ти чи не хочеш, але мимоволі запам'ятовуєш!

Існує ще один метод впливу на свідомість людини-навіювання. В. Шефнер писав: «Словом можна вбити. Словом можна врятувати, словом можна полки за собою повести». Навіювання - це свого роду гіпноз. Вплив навіювань в загальному сприйнятті реклами виявляється особливо ефективно, коли словесна інформація супроводжується яскравими, образними уявленнями.

Вже давно доведено, і Donlcc ще раз нагадує про це: уявні або словесні навіювання найбільш дієві тоді, коли вони гранично прості, короткі, позитивні, життєстверджуючі й оптимістичні по тону. Саме такий підхід сприяє процесу переконання в тому, що саме ваш товар (або послуги) краще для споживача та прийняття остаточного рішення з придбання.

Психологія маніпуляції 

Як підвищити ефективність сприйняття реклами

1.      Рекламна інформація завжди повинна бути правдивою, відповідати реальності, не спотворювати дійсність, сприяти досягненню певних цілей, задовольняти потреби людей, нести в собі ідейний зміст.

Приклад: рекламуючи спортивний інвентар, необхідно звернути увагу на роль фізкультури і спорту в життя людей, але не тільки молодого покоління, а також людей похилого віку, тому що їх здоров'я бажає кращого і з віком вони все більше говорять про ліки. І якщо це буде добре продуманий сюжет, то цей рекламний ролик не залишиться без уваги.

2.      Я вважаю, що завжди ефективно буде сприйнята реклама, яка не позбавлена ??оригінальності і почуття гумору. І ви самі цілком можете привести приклади реклами, яка завдяки гумору до цих пір тримається у всіх на слуху (навіть незважаючи на те, що її вже давно не крутять).

3.      Не залишиться без уваги реклама, в якій будуть відомості з галузі знань (біології, хімії, медицини, літератури і т.д.), так як ця інформація сприяє пізнанню навколишнього світу.

4.      Ефективність сприйняття реклами можна підвищити впровадженням у неї елементів конкурсу.

Наприклад, рекламуючи торговельну марку чаю, запропонувати телеглядачам взяти участь у літературному конкурсі: припустимо, написати частушки до святкового чаювання. Успіх такій рекламі гарантований.

5.      Важливу роль в рекламному ролику необхідно відвести музичному оформленню, так як музика створює позитивний емоційний настрій.

6.      Особливу увагу при створенні рекламного тексту приділіть правильному вибору слів. Щоб ефективність сприйняття реклами була на порядок вище, з багатого словникового запасу потрібно вміти вибрати саме ті слова, які своїм значенням і смисловим відтінком найбільшою мірою будуть сприяти розкриттю рекламної ідеї. Звичайно ж, звертайте увагу правильності стилю і мови.

7.      Використовуйте при написанні рекламного тексту вірші.

З усього вищесказаного Donlcc може зробити такий висновок.

Психологія реклами така, що пропонує людині попередньо обміркувати покупку, а потім прийти до рішення, а також сприяє розвитку у людей самостійного критичного мислення. Ефективність сприйняття реклами визначається силою впливу рекламних засобів, правильним вибором її змісту. У процесі свого впливу зміст рекламних засобів впливає на сприйняття повідомлення і людина або відкидає, або приймає дану інформацію.

Тому велике значення має те, наскільки професійно навчений персонал, що працює в рекламному агентстві або рекламному відділі підприємства. Про підвищення кваліфікації таких працівників необхідно постійно піклуватися. Це та ланка, яка завжди працює над створенням ефективної реклами для вашого продукту, що безпосередньо відбивається на його сприйнятті і рівні продажів.

 

Інфографіка

Інформаційна графіка або інфографіка (англ. Information graphics; infographics) — це графічне візуальне подання інформації, даних або знань, призначених для швидкого та чіткого відображення комплексної інформації. Вона може покращити сприйняття інформації, використовуючи графічні матеріали для того, щоб підвищити можливості зорової системи людини бачити моделі і тенденції. Процес створення інфографіки можна розглядати як візуалізацію даних, створення інформаційних схем та моделей подання інформації.

Інфографіка поширювалась вже багато років, а теперішнє швидке зростання числа легких у використанні та безкоштовних інструментів для їх створення зробили інфографіку доступною для ширшого кола населення. Соціальні мережі, такі як Facebook і Twitter, також дали поштовх для розповсюдження пермональної інфографіки серед людей у всіх куточках світу.

У газетах інфографіку зазвичай використовують для відображення погоди, так само, як і карти, плани сайтів і діаграми для статистичних даних. Деякі книжки, наприклад книга Девіда Маколея «Як працюють речі», практично повністю складаються з інфографіки. Моментальні фото в газеті «США сьогодні» («USA Today») — це також приклади простої інфографіки, яку використовують для повідомлення новин і поточних подій. Окремим прикладом використання інфографіки є наукова інфографіка — метод представлення наукових фактів та теорій у вигляді ілюстрацій та графіків.

Сучасні карти, особливо маршрутні карти для системи перевезень, використовують техніку інфографіки для об'єднання певного ряду інформації: концептуальних планів сітки перевезень, точок пересадки і окремих локальних орієнтирів. Публічні карти транспортування також є яскравими прикладами інфографіки. Наприклад, схеми для Вашингтонського метро та Лондонської підземки. Громадські місця на зразок станцій пересадок часто містять інтегровану знакову систему зі стандартизованими зображеннями та стилізованими картами.

Урок 2. Ілюстрація. Цифрове мистецтво. Сучасна реклама та фірмовий стиль: напрямки, стилі, тренди.

   

Урок 1. Історія графічної культури. дизайн і його тенденції.

   

Що таке комп'ютерна графіка

Усі зображення, що зберігаються на матеріальних носіях, намальовані людиною або є знімками реального світу. Перший спосіб отримання зображень, малювання, відомий з найдавніших часів, а другий — з XIX століття, коли винайшли фотографію. Комп'ютерна графіка поєднала два способи отримання зображень і відкрила нові методи їх обробки, не відомі ані у фотографії, ані у традиційному образотворчому мистецтві. Термін «комп'ютерна графіка» має кілька значень. У найбільш широкому розумінні — це галузь людської діяльності.

Комп'ютерна графіка — галузь людської діяльності, пов'язана з використанням комп'ютерів для створення зображень і обробки візуальної інформації, отриманої з реального світу.

У вужчому розумінні комп'ютерною графікою називають результат такої діяльності. В інформатиці як науці комп'ютерна графіка виділена в окрему галузь, яка вивчає методи і засоби створення, обробки та використання зображень за допомогою програмно-апаратних засобів.

Основні сфери застосування технологій комп'ютерної графіки такі:

·                    графічний інтерфейс користувача;  

·                    спецефекти, кінематографія й телебачення; 

·                    цифрове телебачення, Інтернет, відеоконференції;  

·                    обробка цифрових фотографій;  

·                    комп'ютерні ігри, системи віртуальної реальності.

  

За способом створення комп'ютерну графіку можна розділити на двовимірну і тривимірну. У двовимірній графіці (2D-графіці) зображення будується з використанням плоских геометричних моделей, тексту та растрових даних

У тривимірній комп'ютерній графіці (3D- графіці) на відміну від двовимірної, у комп'ютері зберігаються тривимірні геометричні дані об'єктів. 

Один із підходів до створення такої графіки полягає у використанні віртуального простору, який називають сценою. У цьому просторі проектувальник розміщує необхідні об'єкти, призначає для них певний матеріал (дерево, залізо, скло тощо), розміщує джерела світла, а також віртуальні камери, що визначають точки перегляду сцени. Під час відтворення тривимірної графіки на екрані комп'ютера будується геометрична проекція тривимірної моделі на площину екрану. Цей процес називають рендерингом або візуалізацією.

У результаті може бути згенероване як одне зображення, так і їх послідовність (якщо мова йде про створення фільму). Рендеринг потребує дуже складних обчислень, особливо якщо необхідно створити ілюзію реальності.

 

Векторні та растрові зображення

Як ви вже знаєте, графічні дані зберігають у комп'ютері у двох формах: векторній і растровій. Зараз ви дізнаєтеся про особливості зображень цих типів та про методи їх відтворення.

Векторні зображення

 

Векторне зображення складається з графічних примітивів — ліній, кіл, еліпсів, прямокутників, багатокутників, тексту. У файлі зображення зберігаються відомості про типи графічних об'єктів, числові значення, необхідні для їх відтворення, а також дані про товщину і колір контурів об'єктів та колір і тип заливки їхніх внутрішніх областей. Завдяки такій формі зберігання графічних даних файли векторних зображень мають порівняно невеликий обсяг, а об'єкти, з яких вони складаються, легко піддаються модифікації (масштабуванню, деформації тощо).

Векторне зображення — це зображення, що складається з об'єктів (ліній, кіл, кривих, багатокутників), які можна описати математичними рівняннями.

Рис  

Зазначимо, що розміри об'єктів векторного зображення можуть бути будь-якими — від мікронів до тисяч кілометрів, і це не впливатиме на обсяг його файлу. Як векторні зображення зберігають креслення (архітектурні, механічні, електронні), мали, ділову графіку (схеми, діаграми тощо), а також рисунки

(рис. 26.2). Векторне зображення

 

Растрові зображення

Растрове зображення являє собою прямокутний масив пікселів. Нагадаємо, що піксел — це неподільний елемент зображення, зазвичай квадрат¬ної форми, який має певний колір. Як правило, піксели такі малі, що на екрані вони зливаються, і зображення видається цілісним, хоча в разі збільшення добре видно його зернисту структуру

 

Растрове зображення — це зображення, що являє собою масив пікселів.

Колір піксела кодується числами. У чорно-білому зображенні він задається за допомогою числа 1 (чорний колір) або 0 (білий колір). Про таке зображення говорять, що воно має глибину кольору 1 біт.

Глибина кольору — це кількість бітів, які використовуються для кодування кольору одного піксела растрового зображення.

Щоб отримати напівтонові зображення, піксели яких зафарбовано у відтінки одного кольору, переважно використовують глибину кольору 8 біт. Кожен піксел подається цілим числом з діапазону від 0 до 255, яке відповідає одному з відтінків базового кольору.

Фотографічну якість мають повноколірні зображення з глибиною кольору 24 або 32 біти.

Розміри растрового зображення зазвичай задаються як кількість пікселів по горизонталі та вертикалі, наприклад: 100x100, 1200x800 тощо.

Растрові зображення створюються цифровими фотоапаратами і відеокамерами, сканерами, медичною апаратурою. Такі зображення можна малювати й у графічному редакторі. Сфера використання растрових зображень дуже широка — це видавнича й рекламна діяльність, фотографія, медицина, інформаційні технології (зокрема, Веб, створення інтерфейсу користувача).

 

Растрові редактори

Зазвичай растрові редактори використовують для роботи з уже готовими зображеннями, наприклад для створення колажів і редагування та корекції фотографій. Ці програми дають змогу корегувати колір рисунка, накладати та деформувати рисунки для створення різноманітних ефектів, редагувати їх на рівні пікселів. До простих растрових редакторів належить, зокрема, програма Microsoft Paint, яку ви вивчатимете протягом наступних трьох уроків. Серед більш потужних редакторів найпопулярнішими вважаються Adobe Photoshop, Corel Photo-Paint, Live Picture, Macromedia XRes, Micrografx Picture Publisher, Paint Shop Pro.Adobe Photoshop

 

Векторні редактори

Із застосуванням цих програм можна створювати та змінювати векторні зображення, зокрема копіювати й маспггабувати об'єкти, повертати, витягувати та нахиляти їх, створювати ефекти переходу одного об'єкта в інший. Якщо підключити до комп'ютера планшет для малювання, то можна буде створювати рисунки від руки. Найвідоміші векторні редактори — Adobe Illustrator, Corel Xara, Macromedia FreeHand, CorelDRAW.  

Тривимірні графічні редактори

Тривимірні редактори використовують для створення персонажів комп'ютерних ігор, мультиплікаційних та художніх фільмів, для моделювання інтер'єрів тощо. Ці програми дають змогу будувати тривимірні моделі об'єктів, розміщувати їх у просторі, призначати для об'єктів матеріали та задавати рух об'єктів. Найвідоміші представники програм цього класу — 3d-Studio Мах та Maya. Крім графічних редакторів існують й іоттті програмні засоби комп'ютерної графіки, що виконують більш специфічні функції. Наприклад, графічні браузера дають змогу переглядати зображення, змінювати їхній формат та виконувати деякі інші прості операції.

Формати графічних файлів

Від формату графічного файлу залежить спосіб зберігання даних малюнка (у растровому чи векторному вигляді), а також алгоритм їх стиснення. Зауважимо, що стиснення найчастіше застосовується до растрових гра¬фічних файлів, які займають досить багато місця на диску.

Розглянемо найпоширеніші формати графічних файлів.

• BMP (Bitmap) застосовують для збереження растрових зображень без стиснення, з кодуванням інформації про кожен піксел.

• GIF (CompuServe Graphics Interchange Format) призначений для стиснення растрових зображень, у яких міститься багато однорідних зали¬вок (для логотипів, написів, схем). Основне обмеження цього формату полягає в тому, що кольорове зображення може бути записане тільки в режимі 256 кольорів.

• JPEG (Joint Photographic Experts Group) краще застосовувати для зберігання растрових зображень фотографічної якості, адже в цьому форматі якісно відтворюються напівтонові переходи, а однсггоно- ві заливки можуть відображатися з вадами. Формат JPEG дозволяє гнучко варіювати співвідношення між рівнем стиснення та якістю зображення.

• PNG (Portable Network Graphics) використовують для зображень, які розміщують в Інтернеті. Цей формат задовольняє основній вимозі Вебу — забезпечення однакового вигляду зображення незалежно від використаного браузера та монітора. Колір зображення в цьому фор¬маті відтворюватиметься однаково на будь-якому комп'ютері. 

• TIFF (Tagged Image File Format) на сьогодні є одним із найпоширені¬ших і найнадійніших растрових форматів. Його підтримують майже всі програми, .так чи інакше пов'язані з графікою. Це найкращий вибір для зберігання сканованих малюнків, а також для імпортування растрової графіки у векторні редактори.