Комп'ютерна програма — це алгоритм опрацювання даних, записаний спеціальною мовою та призначений для виконання комп'ютером.

У процесі своєї роботи програма опрацьовує дані.

Дані, які потрапляють до програми від певних пристроїв (наприклад, з клавіатури або від датчика температури) або від іншої програми, або з іншого джерела (наприклад, з текстового файлу), називають вхідними (початковими) даними.

Під час виконання програми утворюються і опрацьовуються й інші дані, які називають проміжними даними.

Якщо метою виконання програми є отримання певних даних, то ці дані      називають вихідними  (результуючими) даними.

Мова програмування  - це мова, яку використовують для запису алгоритмів, призначених для виконання комп’ютером.

Мова програмування, як і будь-яка інша мова, має такі складові:

1)    набір символів, з яких утворюють слова та речення цієї мови -  алфавіт;

2)    сукупність спеціальних слів, які мають однозначне пояснення та застосування – словник;

3)    систему правил складання базових конструкцій мови – синтаксис;

4)    правила семантики, що пояснюють, яке смислове значення має опис кожної з вказівок програми і які дії повинен виконати комп’ютер під час виконання кожної з таких вказівок.

      Використання символів, що  не входять до алфавіту мови  програмування, неправильне  написання словникових слів, порушення синтаксичних  правил призводять до неможливості виконання  комп'ютером відповідної  команди. Такі порушення  називають синтаксичними помилками.

Чим відрізняються мови програмування?

Мови програмування можна поділити на дві групи: мови низького рівня та мови високого рівня.

Машинна мова – набір команд, які виконуються безпосередньо центральним процесором. Працювати людині-програмісту з такою мовою важко через велику кількість команд у двійкові формі.

До мов низького рівня належать мова асамблер. У мові асамблера виконуються символьні позначення команд, які легше зрозуміти й запам’ятати.

Програма, записана мовою програмування високого рівня, містить команди, що схожі на звичайні слова, записані англійською мовою. 

 

 За технологією програмування розрізняють:

 

q процедурні мови – програма, складається із набору підзадач (процедур), які реалізують завдання;

q об’єктно-орієнтовні – головними елементами алгоритму є клас – новий тип даних, що розширює мову, й об’єкт, що має властивості та методи – дії, які виконуються об’єктом;

q декларативні – мови створення програм зі штучним інтелектом;

q мова скриптів (мова сценаріїв) – мова, розроблена для запису «сценаріїв» – послідовностей команд, які користувач може виконувати на комп’ютері.

 

Які засоби необхідні для виконання створених програм?

Транслятор – програма, яка записує команди програми, описаної деякою мовою програмування, машинною мовою

Компілятор зчитує одразу всю програму й переписує її машинним кодом або мовою асамблер. Процес трянсляції, який при такому підході називаюбть компіляцією, відбувається один раз, і результат перекладу зберігається в окремому файлі.

Інтерпретатор зчитує вихідний код програми по одній команді й одразу намагається їх «перекладати» та виконувати. Це дає змогу програмісту швидше  перевіряти правильність виконання програми та знаходити помилки в коді.

Середовище програмування – це комплекс програм, що містить засоби автоматизації процесів підготовки та виконання програм користувача, а саме:

1)    редактор текстів програм – у ньому можна створювати й редагувати текст програми;

2)    довідково-інформаційну систему про мову програмування та середовище;

3)    бібліотеки, у яких зберігаються найбільш уживані фрагменти програм або цілі програми;

4)    компілятор чи інтерпретатор, використання якого дає змогу швидко знайти в програмі помилку та виправити її;

5)    покроковий «виконавець» програми.